Травми стегна

Перелом шийки стегнової кістки

Перелом шийки стегна - найпоширеніша травма у людей похилого віку. Це пов'язано з остеопорозом та втратою еластичності кісткової тканини. Якщо шийка зламалась біля голівки, такий перелом називається субкапітальним, якщо біля вертлюга - латеральним. Субкапітальні переломи шийки стегна зростаються набагато гірше, це пов'язано з особливостями кровопостачання. При субкапітальному переломі навіть після зрощення часто буває асептичний некроз (відмирання) голівки, що є показом до ендопротезування суглобу. Шийку стегна можна фіксувати канюльованими гвинтами, пластиною з кутом 130, системою Гамма та DHS. У людей похилого віку при субкапітальних переломах у зв'язку з малою вірогідністю зрощення можна одразу ендопротезувати суглоб. Це дозволяє повне навантаження одразу після операції, що дуже важливо для підтримання рухового режиму.

Черезвертлюговий перелом стегнової кістки

Симптоматика схожа на перелом шийки стегна: вкорочення кінцівки, зонішня ротація в горизонтальному положенні, неможливість підняти ногу. Вертлюгова ділянка на відміну від шийки має гарне кровопостачання, тому черезвертлюгові переломи добре зростаються. Під час репозиції дуже важливо відновити кут між голівкою та діафізом, так як це впливає на розподіл навантаження та міцність сегменту. У зв'язку з потужною тягою м'язів закрита репозиція та утримання уламків в задовільному положенні майже не можливі, тому у більшості випадків, якщо дозволяє соматичний стан, переломи стегна лікуються оперативним шляхом.

Перелом діафізу стегна

Перелом діафізу стегнової кістки характеризується сильним зміщенням за рахунок довжини сегменту та потужності м'язів. Багато десятків років такі травми лікували методом скелетного витягу з наступною іммобілізацією кокситною пов'язкою. Після тривалої нерухомості розвивається контрактура суглобів та атрофія тканин. Сучасні імпланти та матеріали дозволяють фіксувати переломи стегна любої складності, зберігаючи кровопостачання та життєздатність уламків. Накістні пластини з блокованими гвинтами забезпечують стабільний остеосинтез, інтрамедулярні стержні дозволяють раннє навантаження. Вибір методу фіксації залежить від типу перелому, локалізації, супутньої патології та особливостей організму.

Перелом мищелків стегнової кістки

Переломи дистального відділу стегна бувають внутрішньосуглобові та позасуглобові. Переважно лікуються оперативним шляхом. З методів фіксації використовують динамічні мищелкові гвинти,  пластини з кутовою стабільністю та системою LISS (малоінвазивна система стабілізації), ретроградні стержні, L-подібні пластини. Основним пріоритетом в реабілітації переломів переломів мищелків стегна є раннє функціонування колінного суглобу, так як тривала іммобілізація призводить до розвитку контрактур.